Луцький екс-поліцейський Володимир Галишин розповів про подорож до Шрі-Ланки та про те, чому колорит острівної країни варто шукати не на пляжах, а всередині країни, далеко від маршрутів туроператора.
У рубриці «Нотатки мандрівника» для Інформаційного агентства ВолиньPost хлопець розповів про життя на Шрі-Ланці, дивацтва місцевих жителів та особливості забудови острівної країни.
«Шрі-Ланка – рожева мрія усіх «матрацних» відпочивальників, а також німців з голландцями, бо 95% усіх білих туристів тут — це саме вони. Її асоціюють з чаєм, слонами, дайвінгом і екзотичними рослинами. Насправді все виглядає, звісно ж, не так. Реальність Шрі-Ланки – це дикий сморід, абсолютний хаос на вулицях, скорпіони і варани.
А тепер по-порядку.
Як і кожна туристична країна, Шрі-Ланка має два обличчя, хоча дистанція між ними значно менша, ніж, наприклад, у Єгипту. Навіть прийшовши у непоганий готель чи на платний пляж, завжди впізнаєш Шрі-Ланку.
Що бачать туристи? Готель – пляж – слонів – горілку і так по колу. Якщо у «матрасника» зненацька заграє жилка мандрівника і авантюриста, він катне глянути на слонів чи ферму черепах, а потім буде про то розказувати своїм колегам по офісному болоту і своїм правнукам. Вкотре задам питання: де сенс? Що тут цікавого? Такого «відпочинку» мені б вистачило на день-два. Але люди їдуть і платять за це чималі гроші.
Ціни, до речі, у туристичних місцях і нетуристичних відрізняються у шість і більше разів. Приклад: снікерс біля моря – 650 рупій за штуку. Снікерс у глибині міста – 110 рупій. Випивка ще дорожча.
Ну хай їдуть, індусам теж треба на щось жити. У будь-якому разі, там, де живуть «матрасні» туристи, геть нецікаво.
Тому ходімо зі мною у чарівний (і смердючий) світ нетуристичної Шрі-Ланки.
Чому смердючої? Бо вона насправді смердить так, що очі сльозяться. Індуси надзвичайно нечистоплотні створіння, а там, де не ходять туристи, можна і сміття не прибирати, і благоустроєм не займатися.
В результаті звалища побутових відходів на кожному кроці, прямо вздовж вулиць. Гнила їжа, перегнилі підгузки, пляшки-пакети створюють таку квінтесенцію ароматів, що хочеться усе це випалити напалмовим бомбардуванням. Хоча кажуть, Шрі-Ланка і близько в тому сенсі не стояла до Індії. Там взагалі первіснообщинний угар.
Окремо варто згадати хаос у забудові. Уся Шрі-Ланка забудовується настільки хаотично, що луцьким гоблінам, які можуть посеред площі впхати МАФ, і не снилося. Слово «хаос» можна чудово уявити, прогулявшись цими вуличками. Якщо глянути на карту, то її зображення буде схоже на те, як в організмі розбігаються кровоносні судини – безсистемно в усі боки. Кожен будинок поза межами огляду туристів буде розвалений тією чи іншою мірою.
Кажуть, сюди їдуть не вулицями ходити, а природу дивитися. Цього я не можу зрозуміти. Море є в Італії, Іспанії та багатьох інших хороших країнах. Спека і пісочок там же. Пальми і скорпіони? Португалія в поміч. Хіба що тропічні ліси, але це на любителя.
Ще я бачив тут доволі симпатичні скелі, але в Альпах скелі крутіші в рази, навіть у Карпатах вони є. Ще й без джунглів, скорпіонів і сколопендр.
До портрету місцевих культурних особливостей: мій теперішній начальник колись їхав у таксі і запитав, де тут можна зняти повію. Водій відразу ж запропонував свою дружину за 100 баксів. І це він не розглядатиме як «зашквар»: навпаки, жінка гроші в родину принесла. Ба-дум-ццц, завіса.
Хоча питання було задане чисто теоретично. Усім відомо, що страшніші за індійок тільки арабки та феміністки.
Щоб бути об’єктивним, треба згадати і хороші риси цієї країни.
Люди доволі доброзичливі. Якщо ти білий, усі аж волосся на дупах рватимуть, так старатимуться тобі догодити. Якщо казати усім, що ти німець – то взагалі. Побічний ефект – ціна на все злітає до небес. Тобто, якщо брати «тук-тук» (такий триколісний мотоцикл, який виконує функцію таксі), то аборигену воно буде коштувати Х рупій, мені Х*3 рупій, німцю Х*6 рупій.
У місті Галле є шикарний голландський форт колоніальних часів у доволі непоганому стані. Всередині нього старе колоніальне місто, кілька симпатичних церков. Єдина цивілізація і порядок є саме там: вулиці європейські: правильні, чисті, освітлені, немає смороду. Будинки гарні та доглянуті. Купа пристойних кафешок.
Недалеко звідти є великий колоніальний собор у хорошому стані. Дуже підходить, щоб бачити контраст з тим, що будували місцеві.
Море на пляжах для туристів чисте, як і пісок.
Ціни! Я жив у глибині міста, поряд з місцевими, і ціни у супермаркеті дуже хороші. На 150 гривень можна скупитися «по самі гланди».
