На Волині триває реалізація проекту «Діти Небесного Легіону».
Організатори повідомили про ще одну дитину, якій охочі можуть допомогти.
ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ПРО ДІТЕЙ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ
Щоб допомогти, потрібно звертатися за цими контактами: (050) 973-44-84; (098) 948-14-50.
Іменинниця має дуже рідкісне ім’я французького походження – Женев’єва, що означає “біла хвиля”, а за іншою версією “добра та чесна”.
Завдячує таким іменем дівчинка своїм матусі та татусеві. Батько 5-х дітей (2-є дітей з першого шлюбу дружини стали рідними теж) Шепелюк Олексій Борисович носив звання майора, був командиром зенітно-ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 51 Окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил Міністерства оборони України. Підрозділ майора Олексія Шепелюка брав участь у боях під Іловайськом. Після здобуття Іловайська Олексій Шепелюк дістав завдання увійти до групи підсилення підрозділів Збройних сил на передовій. Група зенітників прибула на передову в розташування батальйонної групи, але саме у цей час через кордон перейшли озброєні підрозділи російських військ, які відразу ж відкрили вогонь на ураження по українських військових. Підрозділи українських військ швидко опинились у оточенні, а їхня бойова техніка була виведена з ладу. За цих умов Олексій Шепелюк разом із іншим офіцером — командиром зенітно-ракетного дивізіону Олексієм Кондесюком прийняв рішення — щоб не потрапити в полон, піти на прорив оточення. Але під час виходу з оточення підрозділ українських військ потрапив у засідку. Більшість групи прориву дістала важкі поранення, у тому числі й командир підрозділу Олексій Кондесюк. Олексій Шепелюк спробував урятувати бойового побратима, але при наближенні до свого товариша сам дістав важкі поранення. Офіцерів оточила група з 12 російських десантників. Не бажаючи здаватись у полон, українські офіцери підірвали себе гранатами разом із путінськими вояками. Оскільки тіло Олексія Шепелюка не було знайдено, тривалий час він вважався зниклим безвісти. Полеглий герой був похований як невідомий у Дніпропетровську, і лише 13 липня 2015 року Олексій Шепелюк був ідентифікований за аналізом ДНК.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Сьогоднішня іменинниця найменшенька зі всіх діток загиблого Героя, їй виповнюється 7 років. Дівчинка цього року пішла до першого класу. У школі їй подобається математика, письмо, читання, малювання та трудове навчання, не дуже до вподоби музика та фізичне виховання. Вдома вона малює, їй подобається різати на дрібні шматочки папір, ліпити з пластиліну та складати пазли. Женев’єва уже вміє готувати смачненький омлет, вівсянку та чай, тому голодною ніколи не залишиться ні вона, ні її гості. А ще разом з сестричкою Домінікою дівчинка уже третій рік займається на театральному гуртку. Дуже хоче ходити на гімнастику.
Як і кожна маленька красуня, Женев’єва вірить у дива, мріє бути принцесою Ельзою із улюбленого мультфільму “Крижане серце”, щоб мати такі ж чарівні сили і вирішувати всі проблеми, які трапляються у житті. Саме Ельза, Анна та Сніговик є її улюбленими героями мультиків. Ще дівчинці подобаються пригоди “Небезпечного Генрі” з однойменного мультфільму та капітана Чела.
Женев’єва хоче мати безліч друзів та рідних. З майбутньою професією дівчинка ще до кінця не визначилися, оскільки хоче бути або гімнасткою, або співачкою, або моделлю чи взагалі артисткою. Тому й не дивно, що їй до вподоби багато сучасних співаків, зокрема Ольга Полякова (яку частенько чує по телевізору), наш земляк Дмитро Монатік (пісні якого так люблять слухати старші сестри) і Настя Каменських (бо в неї дуже гарне волосся і вона гарно співає). Саме цих людей хотіла б колись дівчинка зустріти на своєму життєвому шляху.
Дівчинка разом з матусею Мариною та сестричкою подорожували до Туреччини. А завдяки волонтерам родина Шепелюків усім сімейством побувала у Болгарії.
Цього року вони з мамою були на морі в Одесі, а також відвідали місто Харків, побували у військовому університеті, який закінчив татко.
Тваринок Женев’єва просто обожнює, особливо котиків, морських свинок, декоративних кроликів, папуг та собачок. Раніше мали дві морські свинки Масяню та Веню, котів Беллу та Іксика і декоративних кроликів.
Дівчинка щиро радіє, що має велику родину і каже, що кожен з них може бути авторитетом і у всіх є чому повчитися. Це і татко, який був добрим, веселим та розумним. Це і матуся – гарна, розумна, вимоглива та дбайлива, яка уміє багато чого робити, завжди відкрита чомусь новому, рада прийти на допомогу своїм діткам та й іншим також. (Дівчинка її постійно обіймає та говорить, що матуся у них – найкраща у світі. Женев’єва засинає лише поруч з мамою. І старший братик Віталик – розумний, відповідальний та надійний, грає у баскетбол та у всьому допомагає мамі та сестрам. І сестри Домініка та Маргарита, які веселі та творчі (Маргарита ходить на дизайн та малювання, Домініка вміє грати на фортепіано, сопілці, а тепер вчиться ще й на саксофоні. Вони разом відвідують театральний гурток). А найстарший з братів по татові – Денис, живе в іншому місті. І хоч діти рідко бачаться, проте матуся завжди дає настанови, щоби вони гуртувались, берегли одне одного та цінували миті, проведені разом.
А ще Женев’єва пригадує, як раніше усією родиною на вихідні вони збирались на кухні і ліпили пельмені та вареники. І хоч ліпити правильно у неї не виходило, але вона розкачувала так званих “колобків”, яких мама все одно варила. У процесі готування усі ставили татові запитання, на які той швиденько давав відповіді. Було дуже тепло та затишно у родинному колі, тож не дивно, що цих вечорів дівчинці не вистачає.
Про Україну Женев’єва говорить, що це її Батьківщина. Країна, яку захищав її татко, задля того щоби всі жили у ній щасливо, в мирі та злагоді, щоб вона була вільною та незалежною. Женев’єва хоче, щоб усі діти були здорові і мали обох батьків, бабусь та дідусів, домашніх улюбленців; щоб у садочках та школах було багато гойдалок, дитячих та спортивних майданчиків, басейнів; і щоб на сніданки та обіди завжди давали цукерки.
Захищаючи кордони рідної неньки України, Олексій загинув. Тому найзаповітніша мрія дівчинки – щоб тато був поруч, вкладав спати, приходив на свята, вітав з днем народження – тепер на жаль нездійсненна.
Зі слів мами Марини Олександрівни, сім’я з усіма негараздами намагається справлятися самотужки, усю матеріальну допомогу від держави отримала. Мама лишила нам адресу для листування та привітань своїй маленькій іменинниці, бо ж вона любить заводити нові знайомства. Незайвими будуть також і речі, якісь предмети гардеробу та взуття, бо ж дівчатка ростуть дуже швидко.
«Як би складно вам не було у цьому житті, згадайте, що є поруч з вами діти, які не мають кому сказати слово «тато», яких їхні батьки не носитимуть на плечах, не водитимуть у кінотеатри на прем’єру найновіших мультфільмів, не проведуть у школу на перший урок. Все це у них відібрала війна…», йдеться у дописі на сторінці проекту «ДІТИ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ».
Інформація для благодійників: ШЕПЕЛЮК ЖЕНЕВ’ЄВА — 7 років (25.12.2011). м. Нововолинськ. Зріст 128, розмір взуття 33.
Подарунок до ДН: будь-який сюрприз на ваш розсуд
Маєте бажання підтримати іменинників – переказуйте кошти координатору проекту (Приватбанк: 4149-4978-1590-0321 Скиба Наталія Миколаївна), зазначаючи, на яку саме дитину адресуєте.
