Авторитарна сім’я передбачає підпорядкування одного члена подружньої пари іншому.
Альтруїстична сім’я ґрунтується на свідомому визнанні кожним членом родини відповідальності за добробут інших. Поведінка членів сім’ї часто йде врозріз з власними потребами і запитами – за принципом «жити для інших».
Антипедагогічні сім’ї характеризуються аморальними умовами виховання дітей. У таких сім’ях панує дух неповаги до правил моралі та вимог законів. Батьки своєю поведінкою (пияцтво, злодійство, розпуста тощо) створюють в сім’ї антипедагогічну обстановку, намагаються виправдати відхилення від норм поведінки у своїх дітей, протиставляють вимогам школи свої сімейні вимоги.
Благополучна сім’я – сім’я з високим рівнем внутрісімейної моральності, духовності, координації та кооперації, взаємної підтримки та взаємодопомоги, з раціональними способами вирішення сімейних проблем. Благополучна сім’я – міцна своїми внутрішніми зв’язками, високим рівнем координації. У такій сім’ї існують взаєморозуміння, взаємна повага між усіма її членами, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів на більшість сфер духовного життя, врахування у сімейному житті інтересів кожного, душевних переживань, психологічна взаємна підтримка, трудова співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значущості, взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи розв’язання всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін.
Виховна функція сім’ї полягає у передачі дітям дорослими членами сім’ї соціального досвіду.
Виховуючі ситуації – це спеціально організовані педагогічні умови з метою виявлення чи формування системи відповідних ставлень.
Віддалена сім’я – це родина, яка проживає у важкодоступному, віддаленому районі.
Відкрита сім’я – особистісна спрямованість не обмежується лише колом родинних інтересів та цілей. Члени сім’ї включені в різні соціальні зв’язки. Специфікою відкритої сім’ї є прагнення до нових контактів.
Гнучка сім’я характеризується здатністю швидко переорієнтовуватися, якщо цього вимагають нові умови життя.
Гра – це один з видів діяльності дітей, який виник історично і полягає у відтворенні дій дорослих і відносин між ними.
Девіантні родини – це родини алкоголіків, наркоманів, правопорушників.
Демократична сім’я – це сім’я, для якої характерна або рівноправність усіх членів родини в прийнятті рішень, або функціональний розподіл влади: в одних сферах життя головну роль відіграє чоловік, в інших – жінка, у третіх – хтось з батьків подружжя чи старші діти.
Дистантні сім’ї – оформлені юридично, але чоловік і дружина проживають окремо, в різних містах, а іноді – в різних країнах.
Діагностична функція соціального педагога в роботі з родиною – це вивчення особливостей родини, мікроклімату, кола спілкування, умов життя, виявлення проблем.
Єдиновладна (авторитарна) сім’я – влада зосереджена в руках когось одного – чоловіка чи дружини. Згідно з цим найважливіші рішення приймаються тільки зі схвалення цього члена родини.
Житлово-побутова функція сім’ї – це забезпечення сім’ї житлом, ведення домашнього господарства, організація домашнього побуту.
Закрита сім’я є комунікативно самодостатньою. Кількість позасімейних соціальних контактів у них надто обмежена, і, як правило, вони не прагнуть до їх розширення. Головне – це твоя сім’я і родинні зв’язки, а все інше – тло, на якому проходить життя. Власна сім’я посідає перше місце в ієрархії родинних цінностей.
Заохочення – це спосіб вираження суспільної позитивної оцінки поведінки і діяльності окремої особистості чи колективу.
Зовні благополучні сім’ї допускають серйозні помилки, прорахунки в системі сімейного виховання внаслідок невміння будувати правильні взаємини між членами сім’ї, низької педагогічної культури та неосвіченості батьків.
Інертна сім’я – консервативна щодо переоцінки й зміни вже усталених стандартів поведінки.
Класифікація методів – це чітка система виховних впливів, інструментарій вихователя, за допомогою якого можна здійснювати формування особистості.
Комунікативна функція сім’ї передбачає створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сім’ї, в нутрісімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім’ї та оточуючого мікро- і макросередовища, а також її спілкування з духовними та інтелектуальними надбаннями суспільства (засоби масової інформації, література, мистецтво тощо).
Конфліктні сім’ї виникають внаслідок відсутності у взаємостосунках між батьками взаєморозуміння, взаємодопомоги, щирості, морально-емоційної вихованості. В цих сім’ях панують грубість, чвари, взаємні погрози та образи. Проблеми виникають як результат суперечливих потреб подружжя, фінансових незгод і т.п. Накопичуються проблеми та досвід їх деструктивного вирішення. Виникає стійке незадоволення, що призводить до сімейної кризи.
Корпоративна (прагматична) сім’я – спілкування здійснюється на договірних, корпоративних засадах. У такій сім’ї кожний виконує покладені на нього обов’язки лише за умов, якщо інші виконують свої. Як правило, здійснюється жорсткий контроль за поведінкою кожного члена сім’ї, налагоджено систему позитивних і негативних санкцій для заохочення виконання рольових обов’язків.
Маргінальна сім’я – з алкогольною, наркотичною залежністю, сексуальною деморалізацією.
Матеріально-економічну функцію сім’ї становлять її бюджет, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, здобуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил.
Метод виховання – це найкоротший шлях досягнення оптимальних результатів, що відповідають поставленим виховним цілям.
Молода сім’я – це мала соціальна група, у якій вік чоловіка та дружини не перевищує 30 років. Формується на визнанні юридичної форми шлюбу або співжиття на підставі взаємної довіри. Здійснює життєдіяльність на основі спільного побуту, матеріально-економічної взаємодопомоги, народження і виховання дітей.
Навіювання (сугестія) – це психологічний вплив однієї особи на іншу чи на групу, розрахований на безперечне сприйняття слів, думок і волі, методи привчання і тренування – організацію планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою їх перетворення на звичні форми суспільної поведінки.
Неблагополучні сім’ї – це сім’ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в них складаються несприятливі умови для виховання дитини.
Неповна сім’я – це сім’я, у якій дитина виховується одним з батьків, переважно матір’ю.
Нестандартна дитина – це дитина, яка зазнала насильства – фізичного, психічного чи сексуального.
Нуклеарна сім’я – це сім’я з дітьми або без дітей, яка проживає окремо від батьків та інших родичів.
Однорідна сім’я складається з представників однакових соціальних прошарків – робітничі сім’ї, інтелігентів, вчених і т.д.
Організаторська функція соціального педагога в роботі з родиною – це забезпечення культурної, спортивно-оздоровчої діяльності сім’ї, технічної і художньої творчості для родин.
Організаційно-комунікативна функція соціального педагога в роботі з родиною – це психолого-педагогічна освіта батьків щодо набуття комунікативних умінь.
Педагогічна вимога – це метод педагогічного впливу, за допомогою якого педагог викликає і стимулює (чи припиняє і гальмує) ті чи інші дії дітей, виявлення у них певних якостей.
Педагогічно неспроможні – сім’ї, в яких батьки намагаються виявити певну активність у вихованні дітей, проте роблять це невміло, їх виховний вплив непослідовний, педагогічно необгрунтований. Найчастіше вони керуються власним досвідом, якого набули, коли свого часу їх виховували батьки (авторитарний стиль, обмеження свободи, погрози і покарання або вседозволеність, потурання примхам).
Педагогічно пасивні – сім’ї, які не виявляють особливої активності у вихованні дітей, тобто педагогічно пасивні. Вони з об’єктивних (хвороба, зайнятість, часта відсутність) або суб’єктивних (відсутність єдиної точки зору щодо виховання, розлад між батьками, часті конфлікти та ін.) причин не можуть належним чином виховувати дітей. У таких сім’ях стосунки між батьками напружені, конфліктні. За сімейними негараздами вони не знаходять часу для виховання дітей, втрачають контроль за ними.
Переконання – це вплив на розум і почуття людини чи групи, який охоплює раціональну і емоційну сторони, формує погляди.
Покарання – це вплив на особистість, який виражає осуд її дій і вчинків, що суперечать нормам суспільної поведінки.
Правозахисна функція соціального педагога в роботі з родиною – це підтримка родин у захисті їх прав, інтересів, отримання соціальних гарантій, пільг.
Проблемні сім’ї – це сім’ї, які мають проблеми у сімейному вихованні, за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. До проблемних відносять неблагополучні, багатодітні, студентські сім’ї, мігрантів та біженців, з дітьми або батьками інвалідами, з нестандартною дитиною, бідні і малозабезпечені, одиноких і неповнолітніх матерів.
Прогнозування – це передбачення на перспективу, яке виражається в проектуванні, моделюванні, плануванні виховного впливу. Основа методу прогнозування – методика перспективних ліній А.С. Макаренка.
Прогностична функція соціального педагога в роботі з родиною – це прогнозування та моделювання на основі здійсненої діагностики процесу розвитку родини, виховання в ній дітей.
Програма допомоги родині складається соціальним педагогом на основі результатів соціальної діагностики і включає рекомендації щодо виховання дітей, організації догляду за ними, оформлення опікунства, усиновлення, захисту дітей, турботи про дітей з відхиленнями в розумовому і фізичному розвитку, організації дозвілля, підвищення освітнього і культурного рівня батьків, відродження народних традицій, зміцнення духовних зв’язків між членами родини, пропаганду здорового способу життя.
Профілактична функція соціального педагога в роботі з родиною – це попередження і подолання негативних явищ в сім’ї, профілактика девіантної поведінки.
Психогігієнічна функція сім’ї полягає в забезпеченні почуття стабільності, безпеки, емоційної рівноваги, а також умов для розвитку особистості своїх членів.
Психологічний клімат сім’ї – це стійкий емоційний настрій, результат особливостей і якості взаємостосунків її членів. Психологічний клімат сім’ї може змінюватись і залежати від самих членів сім’ї. Він може бути сприятливим, несприятливим (конфлікти, сварки, знервованість), суперечливим (чи то повна злагода, чи то сварки).
Рекреативна функція сім’ї – це організація вільного часу та відпочинку сім’ї. Рекреативна діяльність сім’ї здійснюється в будні й вихідні дні, а також під час відпустки.
Репродуктивна (демографічна) функція сім’ї полягає у відтворенні життя, продовженні людського роду, тобто в народженні дітей. Мається на увазі відтворення не тільки кількісне, а й якісне (народження фізично і психічно здорового покоління, без біологічних і психічних аномалій).
Сім’ї зі зведеними дітьми – це сім’ї, в яких чоловік або дружина (чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб.
Сімейна психотерапія – діяльність профілактичного, лікувального, реабілітаційного характеру, спрямована на членів сім’ї з метою діагностики порушень її життєдіяльності, профілактики і подолання сімейних конфліктів, кризових ситуацій, врегулювання подружніх стосунків, стосунків між усіма членами сім’ї, нормального її функціонування, впливу на нервово-психічне і соматичне здоров’я всіх членів сім’ї, психологічного коригування нервово-психічних розладів, суїцидів, реабілітації хворих на алкоголізм, наркоманію тощо.
Сім’ї «групи ризику» – це малозабезпечені, багатодітні, з дітьми і батьками інвалідами та неповні сім’ї.
Сім’ї зі специфічними проблемами – це сім’ї з психічними та фізичними захворюваннями; правопорушників; алкоголіків, наркоманів; з захворюваннями на СНЩ; зі схильністю до суїциду; інвалідів.
Сім’я – мала соціальна група, що складається з поєднаних шлюбом чоловіка та жінки, їхніх дітей (власних або усиновлених), інших осіб, пов’язаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів. Сім’я здійснює життєдіяльність на основі спільного побуту, економічного, морально-психологічного укладу, виховання дітей, взаємної відповідальності.
Сім’я багатодітна – сім’я, в якій виховується троє і більше дітей віком до 16 років. У дітей з таких сімей формується почуття взаємодопомоги, дружби, поваги до людей. Соціальні служби постійно надають різні види соціальної, матеріальної допомоги багатодітним сім’ям, здійснюють соціальний патронаж, соціальну профілактику та реабілітацію.
Соціальна діагностика – це вивчення соціальним педагогом сімейних взаємин за допомогою анкет; встановлення, до якого типу відноситься родина, як вона виконує свої функції; проведення бесіди з членами сім’ї; відвідування родини вдома; складання соціального паспорта сім’ї.
Соціальна допомога має на меті надання різноманітних соціальних послуг сім’ї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги сприятимуть формуванню у сім’ї нормальної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформаційний, консультативний характер, метою їх є надання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної підтримки сім’ям.
Соціальна профілактична робота з сім’єю полягає у реалізації системи соціально-психологічних, медико-соціальних і правових заходів, спрямованих на усунення умов та причин виникнення проблем, а також системи заходів з профілактики сімейного неблагополуччя, конфліктів, розлучень, стресових станів; у формуванні відповідального батьківства, збереженні репродуктивного здоров’я молоді; в організації роботи щодо запобігання помилок у системі сімейного виховання.
Соціальна реабілітація спрямована на надання допомоги сім’ї з метою подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів у життєдіяльності сім’ї, які з’являються внаслідок тяжких захворювань, майнових витрат, конфліктних взаємостосунків, нервово-психічних захворювань, а також допомоги тим, хто опинився у стані безвихідності, безпорадності чи самотності. Крім того, соціальна реабілітація передбачає надання допомоги сім’ям, члени яких мають стійку алкогольну чи наркотичну залежність, повернулися з місць позбавлення волі тощо.
Соціальна робота з сім’єю – це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім’ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності родини, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.
Соціальний патронаж – це постійний супровід сімей, які потребують систематичної підтримки. Під патронажем знаходяться соціально незахищені сім’ї: малозабезпечені, багатодітні, з дітьми- інвалідами.
Соціальні служби для молоді – спеціальні заклади, які надають соціальні послуги та соціальну допомогу молоді.
Соціально-побутова функція соціального педагога в роботі з родиною – це надання малозабезпеченим родинам матеріальної допомоги.
Соціально-психологічна функція соціального педагога в роботі з родиною – це здійснення невідкладної психологічної допомоги.
Центри соціальних служб для молоді – спеціальні заклади, уповноважені державою брати участь у реалізації державної молодіжної політики шляхом здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю.
