Головна  Право Конституційне право зарубіжних країн |
Авторитарний політичний режим: поняття, ознаки, видиАвторитарний (від лат. auctoritas — влада) режим можна розглядати як свого роду «компроміс» між тоталітарним і демократичним політичними режимами. Він, з одного боку, м’якше, ліберальніше, ніж тоталітаризм, а з іншого — набагато жорсткіше, антинароднее, ніж демократичний. Авторитарний режим — державно-політичний устрій суспільства, в якому політична влада здійснюється конкретною особою (клас, партія, елітна група тощо) при мінімальному долі і парода. Головну характеристику даного режиму становить авторитаризм як метод владарювання та управління, як різновид суспільних відносин (наприклад, Іспанія періоду правління Франко, Чилі за часів влади Піночета). Основні характеристики авторитарного політичного режиму: o в центрі і на місцях відбувається концентрація влади в руках одного або кількох тісно взаємозалежних органів держави (або одного сильного лідера) при одночасному відчуження народу від реальних важелів державної влади; o ігнорується, обмежується принцип поділу влади (президент, виконавчо-розпорядчі структури підпорядковують собі всі інші органи, наділені законодавчими і судовими повноваженнями); o роль представницьких органів влади обмежена, хоча вони і можуть існувати; o суд виступає, по суті, допоміжним інститутом, поряд з ним можуть використовуватися і позасудові органи; o звужена або зведена нанівець сфера дії принципів виборності державних органів і посадових осіб, підзвітності і підконтрольності їх населенню; o в якості методів державного керівництва домінують командні, адміністративні, в той же час відсутній масовий терор; o зберігається цензура, «полугласность»; o допускається частковий плюралізм; o права і свободи людини і громадянина проголошуються, але реально не забезпечуються; o «силові» структури суспільству практично не підконтрольні і використовуються часом в суто політичних цілях і т. п. Авторитарний режим неоднорідний за своїм характером. У літературі виділяють деспотичний, тиранічний, клерикальний, військовий та інші різновиди даного режиму. Деспотичний режим є абсолютно довільна, необмежена влада, заснована на самоправності. Тиранічний режим заснований на одноосібному правлінні, узурпації влади тираном і жорстоких методи її здійснення. Однак на відміну від деспотії влада тирана часом встановлюється насильницьким, загарбницьким шляхом, часто зміщенням законної влади з допомогою державного перевороту. Клерикальний режим заснований на фактичному пануванні релігійних діячів в суспільстві і державі. Керівник держави є одночасно і релігійними лідером нації, зосереджуючи у своїх руках не тільки світське, але і духовну владу (Іран). Військовий (військово-диктаторський) режим базується на владі військової еліти, яка встановлена в результаті перевороту, здійснюваного проти законного правління цивільних осіб. Військові режими панують або колегіально (як хунта), або на чолі держави знаходиться один з військових чинів, найчастіше генерал або старший офіцер. Армія перетворюється в пануючу соціально-політичну силу, реалізує як внутрішні, так і зовнішні функції держави. В умовах такого антидемократичного режиму створюється розгалужений військово-поліцейський апарат, який включає, крім армії і спецслужб, велика кількість інших органів, в тому числі і позаконституційного характеру, для політичного контролю за населенням, громадськими об’єднаннями, ідеологічної обробки громадян, боротьби з антиурядовими рухами і т. п. Скасовується конституція і багато законодавчих актів, які замінюються актами військових властей. Типовий приклад — військове правління в М’янмі (колишня Бірма), Ірак за Саддама Хусейна, в ряді держав Тропічної Африки. Авторитарні режими відрізняються від тоталітарних наступним: 1) якщо при тоталітаризмі встановлюється загальний контроль, то авторитаризм припускає наявність сфер соціального життя, не охоплених державним контролем; 2) при тоталітарному правлінні здійснюється масовий систематичний терор по відношенню до противників, в авторитарному ж суспільстві проводиться тактика виборчих репресій, спрямованих на запобігання виникнення опозиції. У той же час в літературі має право на існування концепція, що розглядає класичний німецький і італійський фашизм (тоталітаризм) як крайню форму авторитаризму. Это популярно!
БОЛЬШЕ ИСТОРИЙ
|
