1. Політичний режим – це сукупність засобів і методів, за допомогою яких здійснюється державна влада в країні.
Поряд з формою державного устрою і формою правління політичний режим є однією з найважливіших характеристик держави:
• форма державного устрою показує як держава побудована територіально (і як влада розподілена «по вертикалі” – між центром і складовими частинами країни;
• форма правління характеризує систему побудови і взаємодії органів державної влади (і розподіл влади „по горизонталі” – між органами, що представляють різні галузі державної влади);
• політичний режим вказує на сам характер державної влади.
У залежності від конкретних засобів і методів здійснення влади політичний режим традиційно поділяється на три основні види:
Демократичний політичний режим має наступні ознаки:
• визнання державою, повага, забезпечення і захист основоположних прав і свобод людини;
• реально діючий конституціоналізм, правовий характер держави;
• відсутність обов’язкової ідеології, релігії, яких-небудь інших форм морального примусу суспільства;
• політичний і ідеологічний плюралізм, багатопартійність;
• регулярні і вільні вибори, на яких громадяни самостійно й об’єктивно можуть обирати (і періодично змінювати) державну владу;
• ефективна і сильна судова влада (незалежний, швидкий і справедливий суд);
• свобода думки, слова, совісті;
• свобода засобів масової інформації.
В даний час демократичний політичний режим встановлений у більшості держав Європи: як республіках, так і монархіях як в унітарних державах, так і у федеративних.
2. Тоталітарний політичний режим (від слова totalis — цілісний) багато в чому протилежний демократичному і припускає повне панування держави над особистістю. Тоталітарний режим характеризують такі ознаки, як:
• повне ігнорування державою прав і свобод людини, хоча офіційно вони можуть проголошуватися і бути записаними в конституції;
• незв’язаність правом дій державних органів і посадових осіб;
• прагнення держави цілком підкорити собі особу у політичній, економічній, духовній, сімейній і іншій сферах;
• наявність загальнообов’язкової і проникаючої в усі сфери життя державної ідеології;
• виховання людини в дусі офіційної ідеології із самого дитинства;
• наявність, як правило, єдиної правлячої партії, заснованої на централізації і жорсткій дисципліні;
• підпорядкованість всіх інших державних органів правлячій партії;
• як правило, наявність одноособового вождя (керівника монопольне правлячої партії) з рисами обожнювання;
• формальність судової влади, її використання правлячою партією як каральний механізм;
• наявність могутньої і розгалуженої системи «силових» структур армії, розвідки, таємної поліції;
• постійна розправа (у тому числі фізична) з вільнодумством;
• відсутність вільних і об’єктивних виборів;
• мілітаристський характер держави.
Тоталітарні режими були широко поширені в першій половині XX в. Типовими прикладами тоталітарних держав були: Італія при Муссоліні (1922 — 1943 рр.); Німеччина при Гітлері (1933 — 1945 рр.); інші держави.
3. Авторитарний політичний режим займає проміжне положення між демократичним і тоталітарним і характеризується наступними ознаками:
• держава має дуже сильну владу, але цілком не придушує людину;
• підтримується видимість законності і дотримання прав і свобод людини;
• репресії проти неугодних проходять у псевдоправових формах і з оглядкою на суспільну думку;
• влада правлячої (як правило, монопольно) партії закамуфльована під діяльність демократичних інститутів — парламенту, уряду, президента, хоча в реальності дані органи носять номінальний характер і служать «ширмою» для правлячого угруповання;
• засоби масової інформації служать рупором правлячих сил, хоча в дозволених дозах допускається критика;
• економіка заснована на ринкових принципах і цілком не підпорядкована державі.
Прикладами держав з авторитарним режимом можуть послужити:
• Іспанія при пізньому Франко (60-і — 70-і рр.);
• Чилі при Піночеті (1973 — 1990 рр.);
• Південна Корея в 70-і — 80-і рр.;
• Індонезія при Сухарто (1967 — 1998 рр.);
• ряд латиноамериканських країн у 60-і — 80-і рр.;
Нерідко авторитарний режим виникає при неготовності країни до демократії (політичної, духовної й особливо економічної). Виконавши свою місію (побудова ринкової економіки, зміцнення державної системи, наведення порядку), авторитарний режим нерідко поступово переростає в демократичний. Даний процес наприкінці 80-х — початку 90-х рр. відбувся в Південній Кореї, Чилі, на Філіппінах, у даний час відбувається в Індонезії.
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:
